Дипломатия мониторов

Mic, 11.03.2004 23:56:11 :

BTW, а сколько наших мониторов вообще уцелело в той войне? Про "Железнякова" я читал, он дошел до Вены в 1945, мониторы Пинской флотилии вроде бы все в Днепре затопили в 1941, а из дунайских еще кто-то остался или нет?

 

Все мониторы Дунайской и Пинской флотилий, кроме "Железнякова", погибли в августе-сентябре 1941 г. "Ударного" разбомбили "штуки" у Тендровской косы, остальные погибли в бассейне Днепра.

Mic, 11.03.2004 18:58:11 :

Минирование дельты Дуная это круто и ново. Да и батарея дело хорошее- Электрический Утес такой.

 

Ну изложите ваше мнение по поводу румынской флотилии - для чего она нужна и как с ней бороться?

 

Вену штурмовать, Зальцбург и тд по течению

Ну изложите ваше мнение по поводу румынской флотилии - для чего она нужна и как с ней бороться?



Вену штурмовать, Зальцбург и тд по течению

 

А ну тогда ладно, пущай штурмуют. Флаг им в руки

Так все таки это были бронекатера, а не мониторы. А называли их по всякому - в.т.ч. и "катерными линкорами"

 

Да нет их и так и так. поочередно, в официальных документах называли.
Причем в то время корабли такого водоизмещения катерами вроде не называли.
Полное водоизмещение ведь у пр.161 157,8 т.

Кроме того на Дальнем Востоке вообще строили "монстры" водоизмещением 2400 т.: Хасан(вступил в строй 26 декабря 1942г), Перекоп(4 февраля 1944г), Сиваш(31 октября 1946г).
Обратите внимание на последний, не был бы нужен не строили бы.

Mic, 13.03.2004 23:56:13 :

"Хасаны" - это надо понимать Амурская флотилия?

BTW, "Жемчужин" и "Ростовцев" к началу войны входили в состав Дунайской флотилии, а не Пинской.

 

1. да, конечно
2. по моим данным - в Пинской. да и как они с Дуная к 10 августа могли попасть в Днепровский отряд?

YYKK, 14.03.2004 11:35:33 :

Кроме того на Дальнем Востоке вообще строили "монстры" водоизмещением 2400 т.: Хасан(вступил в строй 26 декабря 1942г), Перекоп(4 февраля 1944г), Сиваш(31 октября 1946г).
Обратите внимание на последний, не был бы нужен не строили бы.

 

Хасаны спустили на воду еще перед ВОВ. тогда же изготовили практически все детали. фактически, их поздние даты вступление в строй обьясняются просто - из-за ВОВ на них остановили монтаж оборудования. а достраивали (кроме Хасана) - когда появились свободные ресурсы для этого копеечного дела. не достраивать их тоже было глупо - корабли были уже фактически готовы. однако сразу после окончания войны с Японией Хасаны стали учебными и опытовыми судами - никто по поводу их боевой ценности иллюзий не питал.

кстати, вопрос по Хасанам: на их изображениях ВОВ отчетливо видны два бомбосбрасывателя на корме. бомбосбрасыватели на мониторе - это что то! хотя, конечно, они обладали неплохой мореходностью, но делать из них корабли ПЛО имхо было глупо.

israel, 14.03.2004 21:59:00 :

кстати, вопрос по Хасанам: на их изображениях ВОВ отчетливо видны два бомбосбрасывателя на корме. бомбосбрасыватели на мониторе - это что то! хотя, конечно, они обладали неплохой мореходностью, но делать из них корабли ПЛО имхо было глупо.

 

А могет это для постановки мин?

Crazy, 15.03.2004 06:07:38 :

А могет это для постановки мин?

 

дык там бомбосбрасыватели а не минные рельсы

Ммм... а американцы вроде использовали во Въетнаме мониторы.

И очень хвалили, особенно огнемётные ("Зиппо").

А вот с бронекатерами у них что-то незаладилось: они их порядочно подрастеряли.

Алдан-3, 15.03.2004 09:53:06 :

Ммм... а американцы вроде использовали во Въетнаме мониторы.

И очень хвалили, особенно огнемётные ("Зиппо").

А вот с бронекатерами у них что-то незаладилось: они их порядочно подрастеряли.

 

дык Вьетконг имел очень мало тяжелого оружия, опасного для монитора. это раз. крайне слабые дороги, леса и болота (малая маневренность сухопутной техники) и много речных путей - это два. да и мониторы у них были скорее БК а не мониторами (насколько помню) - это три.

2 israel

"Хасаны" - это надо понимать Амурская флотилия?

BTW, "Жемчужин" и "Ростовцев" к началу войны входили в состав Дунайской флотилии, а не Пинской.

1. да, конечно
2. по моим данным - в Пинской. да и как они с Дуная к 10 августа могли попасть в Днепровский отряд?

 

Надыбал тут книжечку: В.В. Григорьев "И корабли штурмовали Берлин"

Автор книги к началу войны занимал должность начштаба ДФ.

В книге он перечисляет мониторы входившие в состав ДФ к началу войны:

"Ударный", "Железняков", "Жемчужин", "Ростовцев", "Мартынов".

События развивались следующим образом: 18.07.41 флотилия ушла из Измаила, следующий день провела в дельте Дуная, затем ночью совершила переход в Одессу, где и была к утру 20 июля.

Далее Григорьев пишет что, там же в Одессе флотилию переформировали.

Одесской ВМБ были переданы береговые батареи и 38 сторожевых катеров, а 2 монитора передали в Днепровский отряд Пинской флотилии (вот и ответ на ваш вопрос), остальные корабли, рота морпехоты, зенитный артдивизион были отправлены в Николаев, на Южный Буг.

это по-моему такая старая советская книга? помню, читал что то такое, наверное эта. тогда все понятно.
я тут вот что нашел:

при все неуважении к МК наверное вы все же правы.

[quote|yuu2, 10.03.2004 08:23:24 :]РЛ обнаружение на фоне берегов? Оптическое в камышах?

В чём тогда смысл сильновооружённого речного корабля?

 

По объявленной статистике, за 2003г. было зарегестрировано 445 случаев морского пиратства. Даже появились заявки на "судовых маршалов" на мериканьский манер. Если достаточно нищая страна весомую долю дохода получает от транзитного судоходства по Дунаю, то ей проще содержать несколько бронекатеров, чем оплачивать издержки перевозчиков.[/quote]

Какие проблемы?! Если радар миллиметровый (или ещё лучше — сверхширокополосный!), а оптика инфракрасная, то как два пальца... К тому же SAR в габаритах баскетбольного мяча я уже видел.
Катер — вещь медленная (для их количества и размеров реки), а пираты вооружены максимум РПГ. Будет ли катер эффективным (я даже не спрашиваю про оптимальность) средством борьбы с пиратами? Очень сильно сомневаюсь. Уж луше пару амбалов с пулемётом и СВД/РПО в роли "младших штурманов" придавать потенциальным жертвам. Ну и вдобавок по линии МИДа и правительства стимулировать борьбу с пиратами: наехать на страну по полной программе, дескать с терроризмом не борется, покровительствует, и т.д. Они сами всех переловят к утру.

Нашел тут интересную статью про дунайские мониторы.

Извините, что на украинском

Дунайські монітори



Віталій КОСТРИЧЕНКО

Моніторами іменують броньовані низькобортні кораблі з малою осадкою, призначені для нанесення артилерійських ударів по берегових об'єктах і військам противника, знищення його кораблів у прибережних районах моря і на ріках. Найменування "монітор" (у перекладі з англійської - "контролюючий") відбулося від назви першого корабля цього класу, побудованого в США у 1861-1862 рр. У російському флоті була побудована серія морських моніторів у 1863-1865 рр. для Балтійського флоту. Будувалися також річкові монітори для плавань по Амуру. На Дунаї монітори малися в Румунії, але вітчизняний флот одержав тут перші річкові монітори лише в передвоєнні роки. Усі радянські дунайські монітори будувалися на київському суднобудівному заводі "Ленінська кузня" (СБЗ № 300).

Першим річковим монітором київського побудування став "Ударный", побудований за проектом СБ-12. Корабель був закладений 21 листопада 1930 року, спущений на воду 17 травня 1932 року і 1 червня 1934 року увійшов до складу Дніпровської флотилії. Корабель мав повну водотоннажність 387 т, довжину корпуса - 53,65 м, ширину - 11,1 м, осадку - 82 см. Два дизелі марки 38-КР-2 сумарною потужністю 1600 к.с., працюючи на два гвинти, забезпечували швидкість повного ходу до 11,5 вузла. Артилерійське озброєння корабля склали дві одногарматні башти головного калібру з гарматами калібру 130-мм (Б-7), дві двогарматні башти 45-мм гармат (41-ДО) і 4х4 турельних установки 7,62-мм кулеметів "Максим" (М-4). Екіпаж корабля - 86 чоловік, в тому числі - 10 офіцерів. У 1938-1939 рр. монітор пройшов модернізацію, що поліпшила його мореплавність і ходові характеристики.
Потім завод "Ленінська кузня" побудував малий монітор "Активный" за проектом СБ-30, але політична обстановка змусила терміново перекинути цей корабель на Амур. Для Дніпра і Дунаю кияни побудували наступну, поліпшену серію із шести річкових моніторів за проектом СБ-37 - "Железняков", "Жемчужин", "Мартынов", "Флягин" і "Ростовцев" (заводські номери С-115 - С-120). Головний корабель серії - монітор "Железняков" - був закладений 25 листопада 1934 року, спущений на воду 22 листопада 1935 року і увійшов до строю 27 жовтня 1936 року. Корабель мав повну водотоннажність 270 т., довжину корпуса - 51,2 м, ширину - 8,2 м, осадку - 90 см. Два дизелі 4-СД 19/38 сумарною потужністю 280 к.с. забезпечували швидкість повного ходу в 8,3 вузла. Артилерія монітора була представлена двома 102-мм знаряддями, розміщеними в обертовій броньованій башті (Б-18). Над дахом башти знаходилась бойова рубка, що спиралася на спеціальну 750-мм трубу і проходила через центр башти (при повороті башти залишалась нерухомою). Зенітна артилерія монітора була представлена двома баштами 45-мм гармат (41-ДО), одним 4х4 і чотирма одинарними 7,62-мм кулеметами "Максим". Екіпаж корабля - 78 - 83 чоловіки і в тому числі - 7 офіцерів. Монітор "Жемчужин" увійшов до строю 27 листопада 1936 року, "Левачев" - 27 жовтня, "Мартынов" - 8 грудня, "Флягин" - 30 грудня 1936 року і "Ростовцев" - 13 травня 1937 року. Усі кораблі спочатку входили до складу Дніпровської військової флотилії. 2 липня 1940 року Київ залишили монітори "Ударный", "Железняков", "Жемчужин", "Мартынов" і "Ростовцев", які перейшли на Дунай і увійшли 8 липня 1940 року до складу знову утвореної Дунайської військової флотилії з базуванням на Ізмаїл.
Саме цим кораблям довелося брати участь у боях на Дунаї з початком Великої Вітчизняної війни, і доля їх склалася по-різному.
Флагман флотилії - монітор "Ударный" - початок війни зустрів у базі Кислиця і підтримував своїм вогнем дії радянських військ уздовж ріки Дунай. 27 червня корабель забезпечував мінну постановку в Тульчинському рукаві Дунаю, а 19 липня 1941 року під прапором командувача флотилії контр-адмірала М. Абрамова прорвався в устя Дунаю й у складі дивізіону прибув наступного дня в Одесу. Ранком 22 липня "Ударный" разом з моніторами "Железняков" і "Мартынов" перейшли в Миколаїв для ремонту. 2 серпня, закінчивши ремонт, монітор перейшов в Нову Одесу для недопущення переправи противника через ріку Південний Буг. 9 серпня корабель завдав наосліп, за даними авіарозвідки 12-годинної давнини, артилерійський удар по м. Вознесенськ, випустивши 85 снарядів головного калібру. Два посланих потім переодягнених розвідники доповіли про знищення до 10 танків, 2 важких гармат і ешелону з боєприпасами. Наступного дня "Ударный" прикривав відхід радянських військ через Південний Буг і підтримував їхній фланг артвогнем. Потім монітор включився в оборону Миколаєва (12 серпня), а 14 серпня прорвався в район Херсона, де тільки 18 серпня витратив 260 снарядів головного калібру. Корабель взяв участь і в обороні Тендрівської коси разом з монітором "Железняков". Удень 19 вересня 1941 року "Ударный" знаходився в Єгорлицькій затоці біля Кінбурнської коси і вів вогонь по скупченнях німецьких військ біля села Іванівка. О полудні монітор був атакований німецькими пікірувальниками "Ю-87" і був поставлений на мілководдя декількома прямими влученнями авіабомб. Разом з кораблем загинув і його командир - капітан-лейтенант Прохоров.
Монітор "Жемчужин" зустрів війну в м. Рені, підтримуючи артвогнем радянські війська на Дунаї. Він забезпечував мінні постановки 24 червня, а 9 липня прорвався в Ізмаїл. При прориві 19 липня в устя Дунаю корабель сів на мілину, але був знятий буксиром "Аккерман" і благополучно дійшов до Одеси. З 22 липня монітор переданий до складу Пінської флотилії і 7 серпня 1941 року успішно прикривав переправу наших військ південніше Києва. Удень 11 серпня монітор вів перестрілку з німецькими танками й одержав пошкодження машини. Корабель приткнувся до обмілини, і після використання всіх боєзапасів він був підірваний 12 серпня особовим складом.
Монітор "Мартынов" війну зустрів перестрілкою з румунами в Ізмаїлі. Корабель регулярно підтримував артвогнем наші частини уздовж Дунаю, забезпечував постановку мін у Тульчинському рукаві Дунаю 27 червня 1941 року. Він також успішно прорвався 20 серпня в Одесу і через день перейшов у Миколаїв для ремонту. Закінчивши ремонт, монітор 4 серпня перейшов у район села Кірьянівка з метою недопущення переправи противника через Південний Буг. З 12 серпня "Мартынов" бере участь у захисті Миколаєва, а 14 серпня благополучно проривається в Херсон, незважаючи на отримані ушкодження від вогню німецької артилерії. Потім монітор був спрямований у район Нікополь - Запоріжжя і тут успішно прикривав відхід наших військ. Через неможливість прориву в Чорне море корабель довелося 18 вересня 1941 року підірвати біля села Благовіщенське.

См.продолжение

Продолжение.


Монітор "Ростовцев" 22 червня 1941 року знаходився в Рені і вів перестрілку із противником, підтримуючи наші війська уздовж Дунаю. Дивізіон моніторів під керівництвом комдива В. Кринова героїчно прорвався повз німецько-румунські артилерійські позиції і благополучно прибув 9 липня в Ізмаїл. Після переходу в Одесу монітор 22 липня був також переданий до складу Пінської флотилії. З 7 серпня "Ростовцев" прикриває радянські переправи в районі м. Канів південніше Києва, а після виходу німців до Дніпра брав участь у прориві 17-19 серпня до Києва. Влученнями трьох снарядів на моніторі була виведена з ладу ліва машина, і 20 серпня корабель став у ремонт. Потім він знову прикриває київські переправи, одержавши нові ушкодження при артобстрілах. Удень 27 серпня 1941 року монітор був потоплений авіабомбами в районі села Окуніково-Сваромье (на Дніпрі), але його вдалося підняти вже наступного дня і поставити в ремонт на завод "Ленінська кузня". До 14 вересня монітор був знову відремонтований, але в ніч з 18 на 19 вересня корабель довелося підірвати в районі Дарниці при залишенні Києва. Після звільнення Києва "Ростовцев" був піднятий рятувальниками зі складу Дніпровської флотилії і введений у затон заводу "Ленінська кузня". 1945 року частково відновлений корабель увійшов до строю як учбово-артилерійський корабель. Виключений зі складу ВМФ він був тільки у вересні 1950 року. Аж до 1955 року простояв біля причалу і потім був розібраний на метал.
Єдиним монітором Дунайської флотилії першого формування, що пройшов Велику Вітчизняну війну, став "Железняков". Війну корабель зустрів у м. Рені, підтримуючи артвогнем наші війська. Монітор забезпечив 24 червня мінну постановку проти устя ріки Писика і 30 червня тимчасово укрився в озері Кагул, відкіля в складі дивізіону моніторів успішно прорвався 9 липня в Ізмаїл. У ніч на 19 липня "Железняков" перейшов у Жебріяни, а вранці 20 липня благополучно дістався Одеси. Після ремонту в Миколаєві (22 липня - 2 серпня) монітор забезпечує переправу радянських військ, що відступають, через Південний Буг і підтримує артвогнем їхній фланг. Корабель бере участь в обороні Миколаєва, а 14 серпня проривається в Херсон, одержавши значні пошкодження від вогню німецької артилерії. З 16 серпня він бере участь в обороні Очакова, а потім переходить 20 серпня в Скадовськ разом із бронекатерами. У ніч на 11 вересня "Железняков" перейшов в Єгорлицьку затоку для оборони Тендрівської коси. При затопленні "Ударного" він також одержав важкі пошкодження під час авіанальоту, але зумів добратися до Севастополя 24 вересня 1941 року. Після ремонту монітор 25 жовтня убув в Камиш-Бурун (під Керчю) і увійшов до складу Азовської військової флотилії, що формувалась. Корабель бере участь в обороні Керчі (10 - 17 листопада 1941р.) і потім робить перехід у Новоросійськ для відбудовного ремонту, що затягся аж до 8 травня 1942 року. Далі "Железняков" переходить на Азовське море, бере участь в обороні Таганрога і Темрюка, витративши більш 1000 снарядів. Удень 26 серпня монітор знову обстрілював позиції ворога біля Темрюка, витративши більш 350 снарядів, але штормом був викинутий на обмілину. Корабель зумів самостійно знятися з мілини, але його кермо було розбито. Тільки 29 серпня із саморобним дерев'яним кермом монітор зумів піти до Тамані. При прориві через Керченську протоку одержав пряме влучення снаряда в бойову рубку, але зміг вийти з Азовського моря. Незважаючи на шторм, маленький річковий монітор самостійно добрався 13 вересня до м. Поті і встав тут на ремонт до серпня 1943 року. Перший командир монітора був репресований за доносом і пізніше загинув під час десанту під Керчю. Монітор пережив усю війну і 14 липня 1944 року почав самостійний перехід уздовж узбережжя Кавказу з Поті на Ялту і Севастополь, куди і прибув благополучно 21 серпня. Через день "Железняков" вийшов у Євпаторію і далі перейшов в Одесу, а 30 серпня 1944 року знову прибув у головну базу Дунайської флотилії - Ізмаїл. Монітор увійшов до складу 4-ї бригади річкових кораблів ДУФ, але більше у боях із супротивником участі не брав, тому що корабель берегли через мінну небезпеку на Дунаї. 2 грудня 1944 року монітор прибув у румунський порт Галац для ремонту. Після закінчення війни входив до складу ДУФ аж до середини 50-х років.
Цікавими кораблями могли б стати річкові монітори типу "Шилка" (проект СБ-57), закладені на "Ленінській кузні" у грудні 1939 року під найменуваннями: "Шилка" (С-156), "Аргунь" (С-157) і "Волочаевск" (С-158). Перший і третій корпуси спустили на воду навесні 1941 року, і нові монітори передбачалося використовувати на Дунаї. З 25 вересня 1940 року перші два монітори перейменували у "Видицу" і "Каховку", але до початку війни добудувати їх так і не встигли - корпуси відбуксирували лише до Запоріжжя. При наступі противника 19 серпня затопили "Видицу", скинувши за борт її башти головного калібру. Затопити "Волочаевск" не встигли, тому що після вибуху Дніпрогесу його викинуло на берег хвилею, що утворилася. Тут його і підірвали 4 жовтня 1941 року. Корпус "Каховки" спустили на воду 18 вересня 1941 року і відразу затопили в ковші "Ленінської кузні". Цим була практично паралізована можливість використання заводу німцями. Лише після звільнення Києва корпус монітора підняли радянські рятувальники, але відновлювати монітор виявилося недоцільним, і він був розібраний на метал. За проектом ці монітори повинні були мати водотоннажність 800 т, довжину корпуса - 72 м, ширину - 11,3 м, осадку - 1,15 м. Два дизелі 38-КР-8 по 800 к.с. забезпечували б швидкість ходу 13 вузлів. Озброєння монітора складали дві двогарматні 130-мм башти (Б-28), дві спарені 45-мм вежі (41-К) і три спарені 12,7-мм баштових кулемети ДШК. Чисельність екіпажа досягала б 130 чоловік.
Про скинення й арешт реакційного фашистського уряду Антонеску радіо Бухареста оголосило 23 серпня 1944 року, а 26 серпня в Ізмаїл до командувача Дунайської флотилії другого формування прибув командувач румунською річковою дивізією з повідомленням про готовність до спільних дій проти Німеччини. У відповідь на це румунам запропонували перевести свої кораблі на рейд Ізмаїла. Першим під контролем радянських бронекатерів був приведений монітор "Ион Братиану" (Ion C. Bratianu), до 29 серпня з Галацу прибули монітори "Александру Лаховари" (Alexandru Lachovari), "Ардеал" (Ardeal) і "Бессарабия" (Basarabia). Ще один румунський монітор "Буковина" (Bucovina) знаходився на мілині в Силістрії, який здався радянським військам ще 27 серпня. Усі румунські монітори були включені 10 листопада 1944 року до складу радянської Дунайської військової флотилії і були перейменовані.
Монітор "Ион Братиану" одержав 30 жовтня 1944 року найменування "Азов" і був включений до складу 1-го дивізіону моніторів 1-ї Керченської Червонопрапорної бригади річкових кораблів. Корабель був закладений ще 1906 року в Трієсті за румунським замовленням, перевезений секціями в м. Галац, тут зібраний і спущений на воду 1907 року. У 1937 році був модернізований. Монітор мав водотоннажність 750 т, довжину корпуса - 62 м, ширину - 10,5 м, осадку - 1,8 м. Дві парові машини по 900 к.с. забезпечували швидкість ходу 13,5 вузла. Екіпаж корабля нараховував 119 чоловік, у т.ч. 9 офіцерів. Озброєння монітора: три 120-мм гармати, п'ять 37-мм гармат, два 20-мм автомати Ерлікон і чотири 12,7-мм кулемети ДШК. Після передачі ДУФ монітор "Азов" перезимував у м. Турку-Северин і вступив у кампанію на початку березня 1945 року. Корабель кілька разів підтримував артилерією наступ югославських військ (5 квітня 1945 р.) у районі Бачка-Паланка, а 12 квітня підтримав вогнем висадження в районі Сотин-Опатовац. Брав участь у Віденській наступальній операції і зустрів закінчення війни в м. Нові-Сад. Був виведений з бойового складу 28 лютого 1948 року, законсервований і поставлений на відстій у Кислицях. Повернутий у Румунію 3 липня 1951 року й аж до 1960 року входив до складу її ВМС під найменуванням "М 202".
Майже однотипний з "Азовом" монітор "Александру Лаховари" одержав найменування "Мариуполь". Він був також закладений на австро-угорській верфі "Стабилименто Текнико Триестино" у Трієсті 1906 року, а 1907 року зібраний у м. Галац. Монітор мав водотоннажність 650 т, довжину корпуса - 63,5 м і майже аналогічні з "Азовом" характеристики (немає кулеметів ДШК і чотирьох Ерліконів). Корабель був захоплений радянськими військами ще 26 серпня в низов'ях Дунаю. Після прибуття корабля 1 вересня 1944 року в Ізмаїл, наступного дня командир і начальник штабу румунської річкової дивізії, а також командир монітора були заарештовані за невиконання умов капітуляції і відправлені в концтабір. Монітор "Мариуполь" був включений до складу 2-го дивізіону моніторів 2-ї Сулинської бригади річкових кораблів, але в бойових діях не брав участь і також законсервований 28 лютого 1948 року. Після повернення Румунії 3 липня 1957 року одержав найменування "М 201" і порізаний на метал 1960 року.
Монітор "Ардеал" був закладений у Будапешті (Австро-Угорщина) на судноверфі "Данубіус Шенишен Хартман АГ" 30 січня 1903 року, спущений на воду 26 березня 1904 року і увійшов до складу австро-угорського флоту під первісним найменуванням "Temes". Після підриву на мінах 23 жовтня 1914 року затонув у районі острова Грабович, але в червні 1916 року корабель удалося підняти і ввести до строю до квітня 1917 року. У грудні 1918 року монітор був інтернований у Нові-Саду Югославією і під найменуванням "Drina" включений до складу її ВМС. Переданий Румунії 15 квітня 1920 року й 1922 року пройшов капітальний ремонт. Після капітуляції Румунії увійшов до складу ДУФ під найменуванням "Бердянск", але в бойових діях участь не брав. Повернутий Румунії 1957 року разом з іншими румунськими моніторами, одержав найменування "М 207", зданий на злам на початку 60-х років. Характеристики монітора аналогічні ТТХ "Мариуполя".
Монітор "Буковина" одержав 30 жовтня 1944 року назву "Измаил" і був включений до складу 1-го дивізіону моніторів. У бойових діях корабель також участі не брав. Корабель був закладений 1914 року на австрійській судноверфі в м. Лінце. Вступив до строю австрійського флоту 15 вересня 1915 року під найменуванням "Sava". Брав участь у першій світовій війні і 1918 року інтернований Югославією і включений до складу її ВМС під найменуванням "Soсa". У квітні 1920 року корабель передали Румунії у 1936 - 1937 рр. Монітор пройшов капітальний ремонт і переобладнання. Монітор мав водотоннажність 550 т, довжину корпуса - 62,2 м, ширину - 10,5 м, осадку - 1,7 м. Потужність парових машин досягала 1600 к.с., швидкість ходу - 12 вузлів. Дві двогарматні башти 120-мм гармат, п'ять одногарматних 37-мм автоматів і два 20-мм Ерлікони, чотири 12,7-мм кулемети ДШК. Екіпаж корабля - 125 чоловік, в т.ч. 9 офіцерів. 1948 року монітор "Измаил" також був виведений у відстій і законсервований у Кислицях. Виключений зі складу радянського ВМФ 3 липня 1951 року у зв'язку з поверненням Румунії, де одержав найменування "М 205". Зданий на злам 1960 року.
Останній румунський монітор - "Бессарабия" - закладений в листопаді 1913 року на судноверфі "Ганц енд Компані Данубіус" у Будапешті (Австро-Угорщина) і спущений на воду 25 лютого 1915 року. Вступив до строю 11 квітня 1915 року під найменуванням "Inn" і увійшов до складу ВМС Австро-Угорщини. Монітор затонув 22 вересня 1917 року на 170-му кілометрі Дунаю при підриві на міні нижче Браїли, але через місяць піднятий і відбуксований у Будапешт для відновлення. У березні 1919 року перейшов під контроль Угорської Радянської Республіки і перейменований у "Ujvidek" 13 квітня 1919 року. Наприкінці 1919 року знову перейменований у "Marx". З листопада 1919 року інтернований у Нові-Саду Югославією, а 15 квітня 1920 року переданий Румунії. Капітальний ремонт і модернізацію пройшов у 1942-1943 рр. Після передачі СРСР корабель одержав найменування "Керч" і увійшов до складу 1-го дивізіону моніторів. Перезимував у м. Турку-Северин і з березня 1945 року вступив у кампанію. Провів навчальні стрільби 13 березня і встав на розмагнічування. Усі переходи робив тільки в забезпеченні електромагнітних трал-барж. Підтримав артвогнем наступ військ 1-ї югославської армії в районі Бачка-Паланка і десант в районі Сотин-Опатовац. Закінчення війни зустрів у Нові-Саду й 1948 року законсервований у Кислицях. Повернутий Румунії у липні 1951 року і перейменований у "М 206", а 1960 року роззброєний і зданий на злам. Монітор мав водотоннажність 770 т, довжину корпуса - 62 м, ширину - 10,5 м, осадку - 1,8 м. Дві парових машини по 800 к.с. дозволяли розвивати швидкість ходу 12 вузлів. Екіпаж монітора досягав 130 чоловік, озброєння було аналогічним з "Измаилом". Бронювання румунських моніторів досягало 70 - 80 мм, тоді як на "Ударном" воно не перевищувало 7 - 8 мм (тільки над льохами - 12 мм), а на моніторах типу "Железняков" також не перевищувало 30 мм.
Єдиним нагадуванням про дунайські монітори нині залишається тільки легендарний "Железняков", виключений зі складу ВМС 1967 року. Корабель довго стояв у затоні і був цілком відновлений силами робітників заводу "Ленінська кузня". Монітор зараз височіє як пам'ятник над водами Дніпра, ставши експонатом заводського музею і наочним символом мужності моряків-дунайців.

Помимо Румынии мощная Дунайская флотилия есть у Сербии (досталась от Югославии). Вроде Австрия что-то пыталась создать.