Юрій Галушко, начальник зенітних ракетних військ Командування ПС ЗС України, генерал-майор:
ПОВЕРНЕННЯ НА СЛУЖБУ С-125 ПОТРЕБУЄ ЧІТКОГО ФІНАНСУВАННЯ І ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ...
Автор: Сергій ЗГУРЕЦЬ
Командування Повітряних Сил Збройних Сил України вивчає питання щодо повернення до бойового складу модернізованих ЗРК С-125. Очікується, що такий крок дозволить наростити систему зенітного ракетного прикриття важливих державних об'єктів. Це рішення вже було розглянуто на засіданні Ради національної безпеки та оборони, а також отримало попередню підтримку з боку керівництва Міністерства оборони та Генерального штабу. Як відомо, свого часу, а точніше, до 2004 р., зі складу української армії було виведено щонайменше тридцять дивізіонів С-125. Частина з них була експортована іноземним покупцям. Решта знаходиться на зберіганні. Нині планується до 2015 р. розгорнути щонайменше 9 нових дивізіонів із вже модернізованими ЗРК С-125М. Про те, чим викликане таке рішення, і як заходи здійснюються задля посилення протиповітряної оборони країни, головному редактору журналу Defense Express Сергію ЗГУРЦЮ розповів начальник зенітних ракетних військ Командування Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-майор Юрій ГАЛУШКО.
Юрій Іванович, попри об'єктивні складнощі з розвитком Збройних Сил в цілому, особливо якщо зважити на обсяги фінансування у 2009 р., тим не менше, командування Повітряних Сил запроваджує ряд ініціатив, які скеровані на посилення щільності захисної протиповітряної парасольки над країною. Минулого року було заявлено про збільшення кількості дивізіонів С-200В у складі ЗРВ. Цього року заявлено вже про реанімацію С-125. Чим можна пояснити такі рішення?
Для України захист від військового нападу чи терористичної атаки з повітря, як для урбанізованої країни, має надзвичайну вагу і значення. Як військові, ми не можемо ігнорувати досвід сучасних воєнних конфліктів і повинні робити висновки з подій, які відбувались у світі. Це і приклад бойових дій Об'єднаних ЗС НАТО проти Союзницької Республіки Югославії "Союзницька сила" 1999 р., і терористичні атаки 11 вересня 2001 р. у США, війна у Іраку та військовий конфлікт у Грузії. На території нашої країни розміщена значна кількість важливих об'єктів, руйнування яких може призвести до значних втрат серед людського та промислового потенціалу, і навіть - до екологічних катастроф. Достатньо сказати про п'ять атомних електростанцій, об'єкти хімічної промисловості, або греблі Дніпровського каскаду. Точніше - гідроелектростанції на Дніпрі, яких у нас шість. Руйнація кожної з них та гребель може привести до значних затоплень. Наприклад, при руйнуванні Дніпродзержинської греблі у зоні затоплення опиниться понад 540 тисяч людей. А за умов паводків восени чи весною, руйнування київської греблі може призвести до ланцюгової реакції - прориву канівської та кременчуцької гребель. Зі значно більшими негативними наслідками для країни. Руйнування або техногенні аварії на підприємствах хімічної промисловості, атомних станціях так само можуть спричинити забруднення значних площ, та безповоротні втрати наших громадян, де йтиметься про сотні тисяч жертв. Кажу про це тому, аби стала зрозуміла надзвичайна відповідальність, яка покладається на Повітряні сили країни, у складі яких постійно несуть чергову службу як авіація, так і чергові підрозділи зенітних ракетних військ. В зоні їхньої відповідальності - майже 40 важливих державних об'єктів. Чим надійніше вони захищені силами та засобами ППО, тим більша безпека забезпечується нашим громадянам. Навіть якщо ця відповідальна діяльність і не помітна для стороннього спостерігача. Відтак, плани як по збільшенню кількості дивізіонів С-200В, так і поновлення С-125 у складі ЗРВ є важливими з огляду на посилення ППО країни в цілому. Впродовж 2010-2011 рр., з метою нарощування системи ППО держави та посилення зенітного ракетного прикриття важливих державних об'єктів на сході країни та у кримському регіоні, ми хочемо завершити заходи щодо розгортання дивізіонів С-200В. Ми сподіваємося на повне розуміння, насамперед, з боку керівництва країни та Міноборони про виділення необхідних коштів на здійснення цих робіт. Так само, як і на фінансування заходів з модернізації та відновлення у бойовому складі ЗРВ систем С-125.
Чи означає це рішення, що командування ЗРВ, через брак достатньої кількості мобільних багатоканальних ЗРК, вимушене повертатись до одноканальних стаціонарних ЗРК, до яких, власне, належать і С-200, і С-125?
Ми завжди приділяли та приділяємо особливу увагу підготовці зенітних ракетних дивізіонів, які мають виходити в позиційні райони, райони оперативного призначення для підсилення системи ППО і системи прикриття важливих об'єктів держави. Звісно, це питання є і буде важливим, бо цього вимагають умови сучасного високотехнологічного бою. Разом з тим, ми маємо враховувати і нинішні економічні реалії і формувати оптимальну модель прикриття важливих об'єктів держави. Наприклад, ми маємо потребу, аби підрозділ ЗРВ прикрив необхідний об'єкт продовж 30 хвилин, а практично - через стан техніки, або через відсутність достатньої кількості паливно-мастильних матеріалів, - це можна зробити, наприклад, лише через одну чи дві доби. Що нас абсолютно не влаштовує з точки зору обороноздатності. З огляду на те, що у нас на базах зберігання знаходиться до двох десятків дивізіонів ЗРК С-125 і є достатня кількість ракет до цього комплексу, то повернення ЗРК С-125 до арсеналу Протиповітряної оборони є абсолютно логічним і виправданим кроком. Особливо, виходячи з критеріїв "ефективність-вартість". Це рішення вже було представлено на розгляд нового міністра оборони і, власне, було підтримано.